в письме

грамотний, (и в письме) письменний. Очень -тный - добре грамотний.

* * *

1) прил. гра́мотний; ( умеющий читать и писать) письме́нний

2) в знач. сущ. письме́нний, -ого, гра́мотний

застрочить

1) (зашивать строчкой) стебнувати, вистебнувати; вистігом шити, прошити що;

2) (о письме: начать писать) починати дряпати, шкрябати, сов. задряпати, зашкрябати. -чил весь лист (исписал) - задряпав (зашкрябав) увесь аркуш. Застроченный - вистебнуваний, вистігом прошитий; задряпаний, зашкрябаний.

* * *

несов.; сов. - застроч`ить

1) порт. вистьо́бувати, ви́стьобати, сті́бати, стебнува́ти, застебнува́ти

2) ( о письме) зачерка́ти; (о пулемёте, автомате) зацокотіти, -коти́ть, зацокота́ти, -ко́че

1) (письменность, словесность) письменство, література. [Поезія в слові або словесність закріпляється на письмі, робиться вже письменством (Єфр.). На високостях науки й літератури (Куліш)]. Всемирная, всеобщая -ра - світове письменство. Изящная -ра - красне письменство. [Твори красного письменства (Єфр.)];

2) (по изв. отрасли знания) література. -ра по этому вопросу, предмета - література цього питання, предмету.

* * *

намазать

1) намазувати, намазати, намащувати и намащати, мастити, намастити що чим, чого и що, (жиром, особ. свиным ещё) насмальцьовувати, насмальцювати наяложувати, ялозити, наялозити, (бараньим ещё) налоювати, налоїти, (дёгтем, ваксой и т. п. ещё) наш[с]маровувати, ш[с]марувати, наш[с]марувати; (сильно) квацювати, наквацювати що чим; (о мног.) понамазувати, понамащувати, понасмальцьовувати, понаяложувати, поналоювати, понаш[с]маровувати. [Намазала хліб маслом (Київщ.). Намазала масла на хліб (Київщ.). Понамазував підошви смолою (Чуб. II). Чимсь треба намащати оцю виразку, то вона швидше загоїться (Канівщ.). Ой ти, Гандзю чорнобрива, чим ти брови намастила? (Пісня). Наялозив смальцем губи (Київщ.). Наквацював чоботи, аж дьоготь тече (Сл. Гр.)];

2) (плохо написать, нарисовать) намазувати, намазати, мазюкати, намазюкати; (особ. о плохом письме красками) ляпати, наляпати; (особ. о безграмотном письме) базграти, набазграти (що); срв. Намарывать 2;

3) (загрязнять) мазати, намазати, ялозити, наялозити (що). Намазанный -

1) намазаний, намащений, насмальцьований, наяложений, налоєний, наш[с]марований, наквацьований, понамазуваний и т. п.;

2) намазаний, намазюканий, наляпаний, набазграний;

3) намазаний, наяложений. -ться -

1) намазуватися, намазатися, понамазуватися, бути намазуваним, намазаним, понамазуваним и т. п. -ться белилами, румянами - намазуватися, мазатися, намазатися, намальовуватися, малюватися, намалюватися, (слегка) підмазуватися, підмазатися, (о мног.) понамазуватися, понамальовуватися, попідмазуватися білилом (біллю), рум'янами (красилом). [Вони все своє життя мастяться товстим шаром гриму (Ніков.). Вона гарна тільки як намалюється (М. Грінч.)];

2) (вдоволь, сов.) намазатися, намаститися, наш[с]маруватися и т. п.; срв. Мазать.

* * *

несов.; сов. - нам`азать

1) нама́зувати, -зую, -зуєш, нама́зати, -ма́жу, -ма́жеш и мног. понама́зувати, нама́щувати, -щую, -щуєш, намасти́ти, -мащу́, -ма́стиш и мног. понама́щувати, сов. помасти́ти; нашмаро́вувати, -ро́вую, -ро́вуєш, нашмарува́ти, -ру́ю, -ру́єш; ( жиром) наяло́жувати, -жую, -жуєш, наяло́зити, -яло́жу, -яло́зиш

2) (пачкать, грязнить) нама́зувати, нама́зати, наяло́жувати, наяло́зити, брудни́ти, набрудни́ти

3) (плохо, небрежно писать, рисовать) ма́зати, нама́зати, сов. наля́пати; прен. мазю́кати, намазю́кати

(грамотность) письменність (-ности), (литература) письменство, (знание письма) письменництво. [Словесність закріпляється на письмі, робиться вже письменством (Єфр.)].

* * *

1) ( система графических знаков) писе́мність, -ності

2) ( совокупность письменных памятников) писе́мність, письме́нство

3) ( грамотность) письме́нність

1) історик, дієпис;

2) побутовий історик, історик побуту.

* * *

1) лит. побутопи́сець, -сця, письме́нник по́буту

2) ( историк) побутопи́сець; істо́рик

-ся, выразить, -ся

1) см. Обнаруживать, -ся, обнаружить, -ся;

2) (определять) визначати, -ся, визначити, -ся. [Повинність соціялістів під час війни не можна визначити однією думкою (Грін.)];

3) (словами) висловлювати, -ся, висловити, -ся. [Не так висловив], виливати, -ся словом, вилити, -ся словом, у слові; (высказывать, -ся) виповідати, -ся, виповісти, -ся, вимовити, змовити. [Кожен народ виповідає свої думки, свій погляд по- свойому. Не змовлю я своєї думки]. Если можно так выразиться - коли можна так висловитися; сказати-б. [Характеризує воно дух епохи, передає її, сказати-б, непропащі пахощі (Єфр.)]. Выразить на письме - висловити листовно, списати. Выражать пением - вимовляти співом, виспівувати. -ать мимикой - говорити на мигах, мімікувати. Выражать нетерпение - нетерпеливитися. В-ать охоту - охотитися, поохотитися. В-ать желание принять участие в чём, присоединиться к чему - зголошуватися, зголоситися до чого;

4) (передавать) віддавати, віддати. [Що-ж до букви ю, то вона має віддавати в старій сербській графіці звук jo (Кримськ.)]. Выражаемый -

1) виявлюваний;

2) визначуваний;

3) висловлюваний, вимовлюваний. Выраженный -

1) виявлений;

2) визначений;

3) висловлений, вимовлений, виповіджений; (переданный) відданий. Ясно, определённо выраженный - виразний. [Виявляється виразне бажання сховати частину правди (Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - в`ыразить

1) виража́ти, ви́разити; ( словами) висло́влювати, ви́словити; ( отражать) відбива́ти, відби́ти; ( обнаруживать) виявля́ти, ви́явити; ( передавать) передава́ти, переда́ти

2) (обозначать, исчислять) виража́ти, ви́разити

1) грамота, письмо. Учиться грамоте - учитися письма, грамоти. Приступать к грамоте - братися грамоти. [Уже воно й грамоти бралося];

2) грамота. [У руках царська грамота]. Конституционная грамота - грамота конституційна. Г. охранная - лист охоронний, обережний. Г. дарственная, жалованная - лист дарчий, надавчий. Г. освободительная - визволенний лист. Г. верительная - вірчий лист.

* * *

грамотність, (с уменьем писать или читать писанное) письменність (р. -ности).

* * *

звістка, вість (-ти), вістка, (новость) новина, (извещение) оповістка, оповість, повідомлення; срвн. Весть. [Прийшла звістка до милої, що милого вбито (Мет.). Прийшли вісті недобрії (Шевч.). Почав виходити місячник «Бібліографічні вісті». Ні чутки, ні вістки про сина не маю (Харківщ.). Чом-же ти, мій сину, оповісточки ніякої не дав? (Основа)]. Хорошее (нехорошее) -тие - добра, гарна (недобра, негарна, лиха) (з)вістка, вість, новина. Свежее, запоздалое -тие - свіжа, запізнена звістка, вість, новина. При первом же -тии он выехал отсюда - скоро прийшла звістка, він зараз-же виїхав звідси. Ответное -тие - відвість, (на письме) відпис (-су). Послать ответное -тие - відвістити. [Громада одвістила, що Микола добра людина (Основа)]. Давать, дать -тие - (по)давати, (по)дати (з)вістку (вість). О нём нет никакого -тия - про його немає жадної (з)вістки.

* * *

1) зві́стка, ві́стка, вість, -ті

2)

гожий, красний, чепурний, виборний, зг[ґ]рабний, доладний, (художественный) майстерний, художній, (элегантный) елегантний. [Ой там їхав козак гожий, ще й на личенько хороший (Пісня). Все найкращеє, чим володіла перська література, поз'являлося тоді в гожих перекладах на османське (Крим.). Вона не така гарна, як гожа (Звин.). Вдяглася, іде - така чепурна (Звин.). Я довго не міг забути стрункої зґрабної постаті (Грінч.). Зграбні башти і башточки Воронцовського палацу (Кон.). Віночки виходили в неї зграбненькі та манюсенькі, мов для королеви ельфів (Л. Укр.)]. Довольно -ный - гоженький, красненький таки, чепурненький таки и т. д. -ная литература - красне письменство. [Твори красного письменства (Єфр.)]. -ная обувь, -ное платье - елегантне, красне, чепурне, (зап.) форемне взуття, вбрання. -ная женщина - гожа, красна жінка. -ные искусства - красні мистецтва. -ные работы, изделия - майстерні (художні) праці, вироби. -ные манеры - елегантні маніри. -ный вкус - виборний смак. -ный слог - виборний, добірний, доладний, елегантний стиль.

* * *

1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), котрий, (в литературе реже) которий. [Той питається (вовків): «Котрий коня ззів?» (Поділля, Дим.). Од котрого це часу ви мене не бачите? (Н.-Лев.). «Підіть-же в ліс, - которий лучче свисне?» (Рудч.)]. -рый (теперь) час? - котра (тепер) година? В -ром часу? - в котрій годині, (зап.) о котрій годині? (когда) коли? Когда вы уезжаете? В -ром часу, то есть? (Турген.) - коли ви їдете? О котрій годині, себ-то? -рое (какое) число сегодня? - котре число сьогодні? В -ром (каком) году это было? - якого року це було? До -рых (каких) же пор? - доки-ж? до якого-ж часу? -рый ей год? - котрий їй рік? -рым ты по списку? - котрим ти в реєстрі (в списку)? -рую из них вы более любите? - котру з них (з їх) ви більше кохаєте? -рого котёнка берёшь? - котре котеня береш? А в -рые двери нужно выходить - в те или в эти? (Гоголь) - а на котрі двері треба виходити - в ті чи в ці? -рый Чацкий тут? (Гриб.) - котрий тут Чацький? Скажи, в -рую ты влюблён? - скажи, в котру ти закоханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! - кот(о)рий день тебе не видк[н]о!;

2) -рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) - котрий, (в литературе реже) которий. [Коні йому говорять: «ти вирви з кожного з нас по три волосині, і як треба буде тобі котрого з нас, то присмалиш ту волосину, которого тобі треба» (Рудч.). Один із їх - котрий, то тільки Господь відає - упаде мертвий (М. Рильськ.). Розказує їм (вовкам), котрий що має ззісти (Поділля. Дим.). По улиці йшов Василь і не знав, на котру улицю йти (Н.-Лев.). А в Марусі аж два віночки - которий - возьме, плаче (Пісня). Вже у дівчат така натура, що котора якого парубка полюбить, то знарошне стане корити, щоб другі його похваляли (Квітка)]. Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) - вона оповідала, в (о) котрій годині (или коли: когда) государиня звичайно просипалась (прокидалась), пила каву. Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот - він розповідає не знаю, котрий раз ту саму анекдоту. Ни -рого яблока не беру: плохи - ні котрого яблука не беру: погані. [Ні на кого і не дивиться і дівчат ні которої не заньме (Квітка)]. -рый лучший, -рый больший - котрий кращий, котрий більший, (получше) де- кращий, (побольше) де-більший. [Де-кращого шукає (Сл. Гр.)]. Не толпитесь! Которые лишние, уходите! (Чехов) - не товптеся! котрі зайві, йдіть собі;

3) (относ. мест.): а) в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) котрий, которий, (литер.) що, який, котрий, (реже) которий. [Панич, що вкрав бич (Приказка). Приходь до коня, що з мідною гривою (Рудч.). Ізнайшла вже я чоловіка, що мене визволить (М. Вовч.). А де-ж тая дівчинонька, що сонна блудила (Шевч.). Отож тая дівчинонька, що мене любила (Пісня). І це була перша хмара, що лягла на хлопцеву душу (Грінч.). І молодиці молоденькі, що вийшли замуж за старих (Котл.). За степи та за могили, що на Україні (Шевч.). З давніх давен, чути було про збройних людей, що звались козаками (Куліш). Його розпитували про знайомих офіцерів, що там служили (Франко). А нещаслива та дівчинонька, котра любить козака (Пісня). Смерть вільшанського титаря - правдива, бо ще є люди, котрі його знали (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедератів так розказують люди, котрі їх бачили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Один дід, которий увійшов з нами в церкву… (Стор.). Це ті розбійники, которі хотіли убити (Рудч.). Піднявшись історію України написати, мушу я догодити землякам, которі Україну свою кохають і шанують (Куліш). До кого-ж я пригорнуся і хто приголубить, коли тепер нема того, який мене любить? (Котл.). Но це були все осужденні, які померли не тепер (Котл.). Потім мушу видати книжку про порядки, які завелись на Україні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, який, котрий, которий. [Червонець, що дав Залізняк хлопцеві і досі єсть у сина того хлопця, котрому був даний; я сам його бачив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я багато разів чула від моєї матери, що та жінка не любить свого мужа, котра не любить його кревних (М. Рильськ.). Але й тут стрінемо у Левицького просто блискучі сторінки, які доводять, що він добре знав життя цих наших сусідів (Єфр.)]. -рый, -рая, -рое, -рые - (иногда, для ясности согласования) що він, що вона, що вони (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда тому пачкареві (контрабандисту), що він (который) пачки перевозить (Чуб.). Знайшли Ентелла сіромаху, що він під тином гарно спав (Котл.). От у мене була собачка, що вони (которая) ніколи не гризлась із сією кішкою, а тільки грались (Грінч. I). Пішли кликати тую кобіту (женщину), що вона має вмерти (Поділля. Дим.)]. Человек, -рый вас любит - людина, що вас кохає (любить). Берег, -рый виднелся вдали - берег, що мрів (манячив) далеко. Море, -рое окружает нас - море, що оточує нас. Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево - є одно видання цієї книжки, що (или для ясности согласов що воно) продається дуже дешево. -рого, -рой, - рому, -рой, -рым, -рой, -торых, -рым, -рыми и др. косв. п.ед. и мн. ч. - що його, що її, що йому, що їй, що ним, що нею, що них (їх), що ним (їм), що ними (їми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), якого, якої, якому, якій, яким, якою, яких, яким и т. д., кот(о)рого, кот(о)рої, кот(о)рому, кот(о)рій, кот(о)рих, кот(о)рим и т. д. [Ой чия то хата з краю, що я її (которой) не знаю? (Чуб. V). Ото пішов, найшов іще такого чоловіка, що наймита йому треба було (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживеш царицю, що їй (которой) служиш (Куліш). У його є висока мета, є святиня, що він їй служить (Грінч.). Піди ще достань мені цілющої води, що стереже її (которую стережёт) баба-яга (Рудч.). В Катерині вже обурювалась гордість, що її мала вона спадщиною від матери (Грінч.). Чи справді є тут якась тайна, що її (которую) ховають від мене? (Франко). Праця, що її подаю тут читачеві… (Єфр.). І отой шлях, що ним (которым) проходить чесна, талановита селянська дівчина (Єфр.). Гущавина ся тяглася аж до муру, що ним обгороджено було сад (Грінч.). А то в його така сопілка була, що він нею звірів своїх скликав (Рудч.). Стоять верби по-над воду, що я їх (которые я) садила (Пісня). Не з гнівом і зневагою обернемось ми до панів, що кості їх (кости которых) взялись уже прахом (Куліш). Про що життя тим, що їм (которым) на душі гірко? (Куліш). Оті забивні шляхи, що ними (которыми) простувала Рудченкова муза (Єфр.). Що-б то такого, коли й жінку не бере (чорт), котру я зоставив на останок? (Рудч.). Задивляючись на невідомі місця, котрі приходилось переходити (Мирний). Це такі докази, котрих показати тобі не можу (Франко). Жий вже собі а вже з тою, котору кохаєш (Чуб. V). Він умовляє, щоб ти сплатив нарешті данину, котору йому винен (М. Рильськ.). Заплатив я великим смутком за ті розмови щирії, которі необачно посилав до вас на папері (Куліш). Хіба-ж є пани, яким гроші не милі? (Номис). З того самого Ромоданового шляху, яким ішов парубок… (Мирний). Почування, яким пронято сі вірші, вразило її надзвичайно (Грінч.). Того протесту, якого повно розлито по всьому творові (Єфр.). Ті нові почуття, яких він досі не знав, зовсім заполонили його (Крим.)]. -рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) - (обычно) що, вм. що його, що її, що їх; иногда и в др. косв. п. - що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали мати того зятя, що я полюбила (Пісня). В кінці греблі шумлять верби, що я насадила; нема мого миленького, що я полюбила (Пісня). Все за того п'ятака що вкрав маленьким у дяка (Шевч.). Зайду до тієї кринички, що я чистила, то може там нап'юся (Рудч.). І намітку, що держала на смерть… (Н.-Лев.). Рушниками, що придбала, спусти мене в яму (Шевч.). На ті шляхи, що я міряв малими ногами (Шевч.). Приколень, що (вм. що ним: которым) припинають (Чуб. I). Осиковий прикілок, що (которым) на Ордані дірку у хресті забивають (Грінч. III)]. Книга, - рую я читаю - книга (книжка), що я читаю или що я її читаю. Надежды, -рые мы на него возлагали - надії, що ми на нього покладали (що ми на нього їх покладали). Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены - через якийсь релігійний катаклізм, що його причини ще не вияснено гаразд (Крим.). Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был - він (Нечуй-Левицький) не мало вніс нового в скарбницю самої нашої літературної мови, якої добрим знавцем і майстром він безперечно був (Єфр.) или (можно было сказать) що добрим знавцем і майстром її він безперечно був. Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались - великі письменники, що на їх творах (на творах яких) ми виховувалвсь. Изменил тем, в верности -рым клялся - зрадив тих, що на вірність їм клявся (яким на вірність клявся). С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. - що з ним (з нею), що до його (до нього, до неї), що в його (в нього, в неї), що в йому (в ньому, в ній), що в них (їх), що на йому (на ньому, на ній), що через його (через неї), що про (за) них (їх) и т. д. - з кот(о)рим (з кот(о)рою), до кот(о)рого (до кот(о)рої), в кот(о)рого (в кот(о)рої), в кот(о)рих, на кот(о)рому (на кот(о)рій), через кот(о)рий (через кот(о)ру), про кот(о)рих и т. д., з яким (з якою), до якого (до якої), в якого (в якої), в якім (в якій), на якому (на якій), через який (через яку), в яких, про яких и т. д. [Тоді взяв тую, що з нею шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті люди, де-ж ті добрі, що серце збиралось з ними жити (с которыми сердце собиралось жить), їх любити? (Шевч.). Що-то за пан, що в його ніщо не гниє (Номис). От виходе баба того чоловіка, що він купив у його (у которого купил) кабана (Грінч. I). Козаками в Татарщині звано таке військо, що в йому були самі улани, князі та козаки (Куліш). Бачить багато гадюк, що у їх на голові немає золотих ріг (рогів) (Грінч. I). А це сап'янці-самоходи, що в них ходив іще Адам (Котл.). Далека подорож, що ти в неї збирався вирушить уранці (М. Рильськ.). А то про яку (дівчину) ти кажеш, що до неї тобі далеко? (Квітка). Се колесо, що зверху пада на його (на которое) вода (Номис). Нема тії дівчиноньки, що я в їй кохався (Пісня). Вхопилась руками за дошку ту, що він на їй сидів (Рудч.). Картини природи, що на їх такий із Мирного митець (Єфр.). Романи «Голодні годи» та «Палій» (П. Мирного), що про їх маємо відомості… (Єфр.). Дивиться в вікно - ліс: може той, що він через його йшов? (Рудч.). Там був узенький такий волок, суходіл такий, що через його хижаки свої човни переволікали (Куліш). Лиха та радість, по котрій смуток наступає (Номис). Візьму собі молоду дівчину, із котрою я люблюсь (Грінч. III). А парубки, а дівчата, з котрими я гуляв! (Н.-Лев.). Став на гілляці да й рубає ту саму гілляку, на которій стоїть (Рудч.). Побачила, що він бере не тою рукою, на которій перстінь, та й випила сама ту чарку (Рудч.). В ту давнину, до которої не сягає наша писана пам'ять (Куліш). Дивувалися Миколиній енергії, з якою він поспішається до громадського діла (Грінч.). Він (пан) знов був сильний та хитрий ворог, з яким трудно було боротись, який все переможе (Коцюб.). Опріч юнацьких спроб, про які маємо згадки в щоденнику, але які до нас не дійшли (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в його (у -рого), що з неї (из -рой), що на йому (на -ром), що про неї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішов до того коня, що (вм. що в його: у которого) золота грива (Рудч.). Хто мені дістане коня, що (вм. що в його: у которого) буде одна шерстина золота, друга срібна, то за того оддам дочку (Рудч.). А де-ж тая криниченька, що (вм. що з неї: из которой) голубка пила? (Чуб. V). Чи це тая криниченька, що я воду брав? (Пісня). Дождавшись ранку, помазала собі очі росою з того дерева, що (вм. що на йому: на котором) сиділа, і стала бачить (Рудч.). Хотів він було заснуть у тій хаті, що (вм. що в ній или де: в которой) вечеряли (Грінч. I). Чи се тая криниченька, що голуб купався? (Пісня). У той день, що (вм. що в його или коли: в который) буде війна, прийдеш раненько та розбудиш мене (Рудч.). А тим часом сестра його пішла в ту комору, що брат казав їй не ходити туди (Рудч.) (вм. що в неї (в которую) брат казав їй не ходити) (Грінч.). Одвези мене в ту нору, що ти лежав там (вм. що в ній (в которой) ти лежав) (Грінч. I). Він пішов до тих людей, що (вм. що в них: у которых) води немає (Грінч. I)]. Это человек, за -рого я ручаюсь - це людина, що я за неї (или сокращенно що я) ручуся; це людина, за котру (за яку) я ручуся. Это условие, от -рого я не могу отказаться - це умова, що від неї я не можу відмовитися (від якої я не можу відмовитися). Материя, из -рой сделано это пальто - матерія, що з неї пошито це пальто. Дело, о -ром, говорил я вам - справа, що я про неї (що про неї я) говорив вам; справа, про яку я вам говорив. Цель, к -рой он стремится - мета, що до неї він (що він до неї) прагне. У вас есть привычки, от -рых следует отказаться - у вас є завички, що (їх) слід позбутися (кинутися). Король, при -ром это произошло - король, що за нього це сталося; король, за якого це сталося. Обстоятельства, при -рых он погиб - обставини, що за них він загинув; обставини, за яких він загинув. Условия, при -рых происходила работа - умови, що за них (за яких) відбувалася праця. Люди, среди -рых он вырос - люди, що серед них він виріс. Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться - численні труднощі, що з ними доводиться змагатися. В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (- рой) и т. п. (о месте) - (обычно) де, куди, звідки, (о времени) коли, вм. що в (на) йому (в ній), що в них, що в нього (в ній), що з нього (з неї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [Довго вона йшла у той город, де (вм. що в йому: в котором) жив сам цар із сліпою дочкою (Рудч.). Указуючи на те дерево, де (вм. що на йому) сиділа Правда (Рудч.). Високії ті могили, де (вм. що в них) лягло спочити козацькеє біле тіло в китайку повите (Шевч.). В Гадячому Панас (Мирний) вступив до повітової школи, де і провчився чотири роки (Єфр.). Ось і зачервоніло на тій дорозі, де (вм. що нею: по которой) йому треба йти (Квітка). Напровадила Христю саме на той шлях, куди (вм. що на його: на который) пхали її соціяльні умови (Єфр.). Проклятий день, коли я народився (Крим.). Хай буде проклятий той день, коли я вродилася, і той день, коли я ступила на цей корабль (М. Рильськ.)]. Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин - красноярська в'язниця, де сидів т. Ленін («Глобус»). Дом, в -ром я жил - (обычно) дім, де я жив, (можно) дім, що я (там) жив. Река, в -рой мы купались - річка, де ми купались; річка, що (вм. що в ній) ми купались. В том самом письме, в -ром он пищет - у тому самому листі, де він пише (вм. що в йому він пише; в якому він пише (Єфр.)). Страна, в -рую мы направляемся - країна, куди (вм. що до неї) ми простуємо. Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения - джерело, звідки ми засягнули наші відомості. Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода - становище, де (или що, що з ним) важко дати собі раду, становище, де (или що) нема ради. Постановление, в -рой… - постанова, де… Принято резолюцию, в -рой… - ухвалено резолюцію, де… Произведение, в -ром изображено… - твір, де змальовано. Картина народной жизни, в -рой автором затронута… - картина народнього життя, де (в якій) автор торкнувся… Общество, в -ром… - суспільство, де… В том году, в -ром это произошло - того року, коли це сталось. В тот день, в -рый будет война - того дня, коли буде війна; того дня, що буде війна (Рудч.). Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны - сторіччя, коли (що тоді, що протягом них) точилися безнастанні війни. Эпоха, в продолжение -рой… - доба, що за неї (що тоді, що протягом неї); доба, коли… Эпоха, во время -рой - доба, коли; доба, що за неї, що тоді. Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось - але найбільше, звичайно, впливав той самий час, за якого все те діялось (Єфр.) или (можно сказать) коли все те діялось. Война, во время -рой погибло так много людей - війна, коли (що під час неї, що за неї, що тоді) загинуло так багато людей (загинула така сила людей). Зима, во время -рой было так холодно, миновала - зима, коли було так холодно, минула. Тот - который - той - що, той - який, той - кот(о)рий. [А той чоловік, що найшов у морі дитину, сказав йому (Грінч. I). Нема того, що любила (Пісня). Два змії б'ють одного змія, того, що в його (у которого) була Олена Прекрасна (Грінч. I). Силкувався не злетіти з того щабля, на який пощастило видряпатись (Єфр.). Щоб догодити вам, я візьму собі жінку, якщо ви найдете ту, котру я вибрав (М. Рильськ.)]. Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) - я той, що в тиші опівнічній до нього прислухалась ти (Крим.). Такой - который - такий - що, такий - який (кот(о)рий). [Коли такий чоловік і з такими довгими усами, що ними (которыми) він ловив рибу (Грінч. I)]; б) в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. - котрий, которий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани, а єдні штани: котрий раньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі були по селу красивіші і багатіші дівчата, ті все ждали - от-от прийдуть від Костя старости (Квітка). Котрі земляки особисто були знайомі з Димінським, тих Академія дуже просить писати спомини за нього (Крим.). Котрий (чумак) корчму минає, той дома буває, котрий корчми не минає, той у степу пропадає (Чум. Пісня). Которий чоловік отця-матір шанує-поважає, бог йому милосердний помагає, которий чоловік отця-матері не шанує, не поважає, нещасливий той чоловік буває (Дума). Дивись, котора гуска тобі показується красна, ту й лови (Грінч. I). Котра дівчина чорнобривая, то чарівниця справедливая (Чуб. V). Которая сиротина, гине (Чуб. V) (вм. которая сиротина, та гине)]. -рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать - котра пташка рано заспівала, тій цілий день мовчати. -рый бог вымочит, тот и высушит - який (котрий) бог змочив, такий і висушить (Номис);

4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) котрий, которий декотрий, кот(о)рийсь, який(сь); см. Иной 2. [А вб'є котрий у голову слово яке, - де й треба, де й не треба носиться з ним (Тесл.). Як доживе було которий запорожець до великої старости… (Куліш). Живе до котрогось часу (Звин.)]. -рые меня и знают - котрі (декотрі) мене і знають. Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) - слід-би голуби порахувати, не пропали-б котрі;

5) который - который, которые - которые (один - другой, одни - другие: из неопределен. числа) - кот(о)рий - кот(о)рий, кот(о)рі - кот(о)рі, який - який, які - які. [А єсть такі гадюки, що мають їх (роги): у котрої гадюки бувають вони більші, а в котрих менші (Грінч. I). І чоловіки коло їх, і діточки: которий - коником грається, которий - орішки пересипає (М. Вовч.). Которих дівчат - то матері й не пустили в дружки, которі - й сами не пішли, а як й ідуть, то все зідхаючи та жалуючи Олесі (М. Вовч.). Дивлюся - в могилі усе козаки: який безголовий, який без руки, а хто по коліна неначе одтятий (Шевч.). Які - посідали на лаві, а які - стоять (Март.)].

* * *

1) ( вопросительное) котри́й; ( какой) яки́й

2) ( относительное - в придаточном предложении) яки́й, що, котри́й

3) ( неопределённое) котри́й, яки́й; ( некоторый) де́котрий, де́який

Крючочек

1) гачок (-чка), гачечок, (редко) крючок, крючечок (-чечка); (деревянный) ключка, ключечка; (загиб на конце палки и перен.) (за)карлючка, (за)карлючечка. [На них (дощечках) були понамальовані якісь гачки (Франко). Це словечко одно в моє серце вп'ялося гачками (Вороний). Ой, яка карлючка танцює зо мною! - подумала Настя (Н.-Лев.)]. -чок вязальный - см. Вязальный; (для вязанья грубой шерсти) ключка. -чок дверной, оконный - защіпка, ум. защіпочка. Запирать, запереть, брать, взять дверь на -чок - защіпати, защепнути (о мног. позащіпати) двері, закинути двері на защіпку. -чок застежной (в одежде) - гаплик (-ка), ум. гапличок (-чка), (вместе с петлёй) дід і бабка, коник і кобилка, гаплик і гапличка. Застегнуть платье на -чки - застебнути, позастібати, позапинати убрання (женское: сукню), (самому себе) застебнутися (на гаплики). Сделанный на -чках (об одежде) - гапликовий. [Гапликова жилетка (Сл. Гр.)]. -чок спусковой (у ружья) - язичок (-чка), цинґель (-ґля); срвн. Собачка. -чок рыболовный - гачок, гак (рибальський); (двойной) козуля, ум. козулька. [Скуй гачок на удку (Н.-Лев.). На сей гачок його не зловиш (Коцюб.)];

2) (росчерк пера) (за)карлючка;

3) (лукавый изворот в деле) (за)карлючка. Строить -чки - см. Крючкотворствовать;

4) см. Крючкотвор;

5) (чарка) крючок, чарка, чарчина, чарочка;

6) (у змеи) зуб (-ба);

7) (у винограда) вусик (-ка).

* * *

1) гачо́к, -чка́, крючо́к, клю́чка

2) ( дверной) за́щіпка, крючо́к

3) ( в одежде) гапли́к, -а, крючо́к

4) (росчерк, завиток на письме) крючо́к; карлю́чка, закарлю́чка

5) (перен.: придирка, зацепка) за́чіпка

6) ( крючкотвор) крючок; круті́й, -тія́

літератор (-ра), (зап.) літерат (-та); (писатель) письменник, (ирон.) писака, писач (-ча), письмак (-ка), перодряп (-па).

* * *

літераторка, (зап.) літератка; (писательница) письменниця.

* * *

мазывать, мазнуть

1) мазати, мастити, мазнути, (быстро и с силою) мазонути. [Моїм салом та по мені й мажуть (Номис). Моїм маслом та мене й мастить (Сл. Гр.). Мастити голову (Мирн.). Мазнула щіткою туди-сюди по комину (М. Грінч.)]. -нуть кого (ударить) - мазонути, ляснути кого. [Не лізь, а то так мазону, що й перекинешся (Київ)]. -зать сапоги дёгтем - мазати, мастити, ш[с]марувати чоботи дьогтем. -зать глиняный пол - мазати, мастити долівку глиною, (реже) шмарувати долівку. -зать стены полубелой глиной перед побелкой - сіркувати стіни, хату. -зать колёса дёгтем - шмарувати, смарувати, мазати, мастити віз (воза). [Стали вози шмарувати (Грінч.). Хто мастить, тому віз не скрипить (Приказка, Чуб. I)]. Мазанный - мазаний, мащений. [Мазаний пиріжок]. Одним миром -ный - одним миром мирований (мазаний). -ный воз - мазаний, ш[с]марований віз;

2) (плохо писать) мазати, мазюкати; (о безграмотном письме) базграти;

3) (марать) мазати, ялозити що. -ться -

1) страд. мазатися, маститися, ш[с]маруватися, бути мазаним, мащеним, ш[с]марованим;

2) возвр. мазатися, маститися, мазнутися;

3) -ться к кому - підмазуватися, підсипатися до кого.

* * *

несов.; сов. - мазн`уть

1) ма́зати, мазну́ти и усилит. мазону́ти, несов. масти́ти; несов. шмарува́ти; (несов.: жиром) яло́зити

2) (пачкать, грязнить) ма́зати, мазну́ти, несов. масти́ти, яло́зити, брудни́ти

3) (несов.: плохо, неискусно писать, рисовать) ма́зати, прен. мазю́кати, ля́пати

4) (делать промахи в игре, стрельбе) ма́зати, мазну́ти

наковырять, наковырнуть

1) см. Надковыривать;

2) наколупувати, наколупати що, чого, наколупнути що, накопирсувати, накопирсати, надовбувати, надовбати, надлубувати, надлубати, нашпортувати, нашпортати що, чого, (о мног.) понаколупувати, понакопирсувати, понадовбувати, понадлубувати, понашпортувати що, чого. [Піди, старий-старесенький, наколупай меду (Чуб. V). Наколупай масла (Сл. Ум.)]. -рять рану - надряпати (нашкрябати) рану. -рять червей - накопати (наколупати) черваків (хробаків);

3) (лапти) підсмикувати, підсмикати, (о мног.) попідсмикувати (личаки); (выплетать по передку лаптя узор) мережа[и]ти, помережа[и]ти (личаки). Наковырянный -

1) см. Надковырянный;

2) наколупаний, накопирсаний, надовбаний, надлубаний, нашпортаний, понаколупуваний и т. п.; надряпаний, нашкрябаний; накопаний;

3) підсмиканий, попідсмикуваний; мережа[е]ний и помережа[е]ний. -ться -

1) см. Надковыриваться;

2) (стр. з.) наколупуватися, бути наколупуваним, наколупаним, понаколупуваним и т. п.;

3) (вдоволь, сов.) - а) накопирсатися, наколупатися, нашпортатися, надовбатися, надлубатися, надолубатися, накорпатися чий, в чому, напорпатися в чому; б) наплестися; в) накопирсатися з чим, напоратися коло (біля) чого, з чим, в чому, надлубатися коло чого, з чим, начовптися з чим, (ирон.) намучитися з чим, коло чого. Срв. Ковырять.

* * *

несов.; сов. - наковыр`ять

1) наколу́пувати, наколупа́ти, сов. накопирса́ти; сов. надлуба́ти

2) (сов.: плохо, небрежно сделать что-л.) надлуба́ти; ( о письме) нашкря́бати, надря́пати

-ся

I. см. Намеливать, -ся.

II. Намелить, -ся - надрібнити, -ся, накришити, -ся, (натолочь, -ся) натовкти, -ся. Так -лил в письме, что и читать нельзя - так дрібно написав листа, що й не вчитаєш.

* * *

см. намеливать

-ся см. Написывать, -ся.

* * *